- супровідний
- (тісно пов'язаний із чим-н. основним), супутній, побіжний
Словник синонімів української мови. 2014.
Словник синонімів української мови. 2014.
супровідний — прикметник … Орфографічний словник української мови
супровідний — і/дна/, і/дне/. 1) Який супроводжує кого , що небудь, признач. для супроводу. || Який надсилають одночасно з ким , чим небудь (про лист, документ і т. ін.). 2) Тісно пов язаний з чим небудь; який додається до чогось основного; супутній … Український тлумачний словник
епіфеномен — у, ч. 1) Супровідне, другорядне явище. 2) В ідеалістичній філософії – свідомість, що розглядається як супровідний наслідок діяльності вищої нервової системи, як результат пасивного відображення дійсності … Український тлумачний словник
накладна — о/ї, ж. Супровідний документ за перевезення, передавання вантажу, різних товарів і т. ін. •• Това/рна накладна/ первинний бухгалтерський документ, що оформляє операції з відпуску та прийому товаро матеріальних цінностей. Тра/нспортна накладна/… … Український тлумачний словник
супутній — я, є. Тісно пов язаний з чим небудь; який додається до чогось основного; супровідний. Супутні товари … Український тлумачний словник
11.040.40 — Імплантати для хірургії, протезування та ортопедичної оптики ГОСТ 30399 95 (ИСО 6475 89) Имплантаты для хирургии. Металлические шурупы для костей с асимметричной резьбой и сферической опорной поверхностью. Механические требования и методы… … Покажчик національних стандартів
ДСТУ ISO 10328-7:2004 — Протезування. Випробування конструкцій протезів нижніх кінцівок. Частина 7. Супровідний документ на випробний зразок (ISO 10328 7:1996, IDT) (Замінено на ДСТУ ISO 10328:2010) з 2012 01 01 [br] НД чинний: від 2006 01 01 до 2012 01 01 Зміни:… … Покажчик національних стандартів
з — I невідм., с. Десята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука з (вимовляється зе ). II із, зі, рідко зо, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. з, із, зі виражають: Просторові відношення: 1) з род. в.… … Український тлумачний словник
провід — I пр овід воду, ч. 1) Елемент з єднання, зв язку електричних пристроїв, приладів, вузлів. •• Електри/чні проводи/ ізольовані або неізольовані провідники електричного струму з одного або кількох дротів. Зазе/млювальний про/від провідник з малим… … Український тлумачний словник